Головна
Про сайт
Статті блогу
Література
Завантаження
Галерея
Контакти
   

Допоміжні матеріали

Відео Відео
Опитування

Який рівень проповіді у вашій Церкві?

Проповідь актуальна, цікава, добре підготована - 66.7%
Бажано кращої - 25.9%
Не підготована, або відсутня - 7.4%

Total votes: 27
The voting for this poll has ended on: 10 лют. 2016 - 11:32
Останні коментарі
  • Дякую, читаючі ці проповіді багато беру для себе.. :-) Весь коментар...
    21.10.16 14:59
  • Низький уклін і Вам, Вчителю. За мудрість, скромність, за мужність. Ви, отче, є ... Весь коментар...
    05.10.16 13:16
  • Слава Ісусу Христу! Вкотре перечитую Слово Боже, процитоване в проповіді о. Миха... Весь коментар...
    28.09.16 12:56
  • Слава Ісусу Христу! Кожного разу, коли роздумую над Вашою наукою на Євангельські... Весь коментар...
    30.06.16 09:25
  • Христос рождається! З великим сумом роздумую над словами проповіді про грані соб... Весь коментар...
    25.01.16 16:39
Євангелізаційні спільноти
Місійні терени

Соціальні мережі

facebook facebook
Twitter

Новини RSS

feed-image Feed Entries

Зараз на сайті

На даний момент 14 гостей на сайті
14
серп.
2011
Поняття євангелізації PDF Друк e-mail
Література - Статті

мгр ліц. Іванна Скиба

Ісус Христос  є взором євангелізатора.

Термін     свангелізація в перекладі  з  грецької   означає - несу, виголошую добру новину,   мав світський характер, означав передавання доброї новини, доброї вістки. У релігійному сенсі,   в   Новому Завіті звістуном Доброї Новини   є Ісус

Христос.

Ісус Христос - посланий проповідувати Добру Новину про Боже Царство (Лк. 4,43) , розпочинає свою місію від молитви, від помазання Святим Духом, від досвіду зустрічі з Богом наодинці на пустелі й послання Батьком.

Ісус у силі Духа повернувся в Галилєю. Він навчав по всіх їхніх синагогах. (Лк. 4,14)

Уважно читаючи Євангеліє зауважуємо, що Ісус молився вночі а навчав у день. У такий спосіб добував учнів від імені Бога. Те саме стосується нас. Ми не маємо добувати людей для себе. Маємо їх добувати для Бога від імені Бога. Голошене слово мусить завжди випливати з глибокого молитовного життя. Всі методи безплідні, якщо не мають фундаменту в молитві.

Змістом Ісусової євангелізації було Боже Слово: Ісус голосив Боже Євангеліє ( Мк. 1,14), також посилаючи учнів накаже їм, би голосили Євангеліє (Мк. 6,15). Слова Ісуса є словами благодаті (Лк. 4,22) : слова ці прийняті з вірою не тільки інформують, навчають але несуть також благодать спасіння.

Посилаючи учнів на весь світ накаже їм голосити не людську мудрість, але Євангеліє (пор. Мк. 16,15).

Євангелізується тоді, коли голоситься Євангеліє. Не можна говорити про євангелізацію, якщо змістом не є Євангеліє.

 

 

 

Ісус голосив Євангеліє ідучи (Лк. 13,22). Так теж доручив голосити своїм учням: Ідіть отже і зробіть учнями всі народи... (Мт 28,19; пор. Мк. 16,15).

Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне- близько (Мт. 10,7) Означає це, що учні не повинні чекати, аж люди до них прийдуть, але повинні іти як Ісус і шукати людей.

У Христі Ісусі Бог не тільки говорить до людини - Бог шукає людину...

Бог шукає людину з потреби свого батьківського серця.

Джерелом, причиною євангелізації Ісуса була любов до людей: Він бачивши юрби народу, милосердився над ними, бо були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха (Мт. 9,36).

Не можна бути автентичним євангелізатором без любові до людей. Іван Павло ІІ до місійної духовністі зараховує любов: Місіонер є братом усіх, має в собі духа Церкви, його відкритість і зацікавлення для всіх народів

люду, особливо для найменших і наиубожчих.*

Моделю євангелізації Ісуса була одночасна формація великої спільноти - Церкви, й малої спільноти - учнів, що є продовжувачами Його місії.

Говорив до юрб, а навчав і формував учнів, щоб з них вибрати й навчити євангелізаторів.

Програма євангелізації, розпочата Ісусом складалася з чотирьох етапів:

1.  етап - особиста відповідь на голос послання: Ісус після хрещення в

 

Йордані йде з Доброю Новиною через Галілею до Єрусалиму (пор. Мт 4,23; 11,1; 20,18; 21,10).

  1. етап - робити учнів через свангелізацію'. Ісус покликає своїх учнів (пор.
    Мт. 4,18-22; 8,18-22; 9,9-13; 10,1-15).
  2. етап євангелізації - хрестити: Ісус хрестив Святим Духом (пор. Мт.3,11)

Іван Павло II, Апостольський лист «Tertio millenio adveniente»

4.  етап      катехизувати: Ісус навчає в синагогах (Мт.  4,23), на горі, говорить у притчах (Мт. 9,35; 13,10.54) і у Храмі (Мт. 21,23).

Ісус усе це чинив як Той, який має владу й силу (пор. Мт. 7, 29). Владу передає апостолам у місійному наказі (пор. Мт. 28,18), в якому говорить своїм учням що повинні робити: 1. ідіть, 2. робіть учнями, 3. уділяйте хрещення і 4. вчить, а в усьому Ісус запевнює їх про свою присутність аж до виповнення часу (пор. Мт. 28,20).

Ісус указує, що євангелізація є ділом цілої Святої Тройці й цілої Церкви. Отець посилає Єдинородного Сина на світ у силі Святого Духа. Син покликає своїх учнів, яким уділяє свого Святого Духа, завдяки якому родиться Церква, яка продовжує місію проповідування Доброї Новини (пор.1 Кор. 12,12-31)

Євангелізація це не тільки форма проповідування, але перш за все форма життя: євангелізувати це означає жити слухаючи голосу Батька й стаючися Його голосом, як Ісус: Не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує - говорить Христос про Святого Духа (Йо. 16, 13). Христологічна та пневматологічна форма євангелізації є одночасно формою еклезіологічною: Христос і Дух будують Церкву, даються в Церкві. Голошення Христа, голошення Божого Царства вимагає слухання Його голосу в голосі Церкви.

Свангелізація в перших століттях християньства

Від перших столітгів християнсьтва євангелізація - перше голошення попереджало катехизацію.

У Новому Завіті знаходимо окреслення цього завдання : керигмат, яке означає: виголошення, скликання, віщення, публічне навчання якимсь посильним (пор. Мт. 12,41; Лк. 11,32; Рим. 16,25;).

Змістом керигмату, правди про Ісуса, яка вела у віру були: розпяття і смерть Ісуса (пор. Ді. 2, 23; Рим. 10,9), воскресіння і показуванняся учням, які давали про це свідоцтво (пор. Ді. 2,24.32), сповіщення повторного Його прибуття на кінці часів у славі (пор. Мт. 10,23; Йо. 16,16-33; Ді. 1,11), зіслання Святого Духа, Духа Утішителя і

 

 

*

Животворящого, який підготує на це повторне прибуття Ісуса (пор. Ів. 15,26; Лк. 24,49; Ді. 1,5.8; ), виклик до віри, навернення і хрещення як необхідних умов спасіння (пор. Ді. 2,38).

Додатково Євреям показувано виповнення пророцтв Старого Завіту в житті Ісуса. (пор. Ді. 2,17; 21,23-28.34); поганам голошоно правду про єдиного Бога, який послав Ісуса, був з Ним, воскресив Його третього дня і установив суддею живих і померлих, який прийде судити на кінці часів. Той, хто вірує в ім'я Ісуса, той одержує спасіння (пор. Ді. 10,34-43).

Керигмат      маючи   динамічний   характер,   домагався   від слухачів відповіді, підняття рішення зміни життя.

Метою керигмату було будження віри й навернення до Бога, яке полягало на зміні людського мислення на Боже мислення, що окреслює грецьке слово метаноіа, тобто застановлення після факту та зміна способу думання, переміна думки (пор. Мт. 3,8.11; Мк .1,4; Ді. 5,31; Рим. 2,4; Євр. 6,.6; 2Пт. 3,9).

Це можливе лише в силі Святого Духа, який згідно з обітницею Ісуса завжди співдіє з голошуючими Євангеліє, сходячи на слухачів Слова й відчиняючи їхні серця (пор. Ді. 1,8; 10,44).

Такий був ефект першого голошення керигмату в Єрусалимі. Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів : « Що нам робити , мужі брати?» Петро ж до них « Покайтесь, -каже, -і нехай кожний з вас охриститься в ім 'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа». (Ді. 2?37-38).

Члени першої християнської спільноти тривали в апостольський науці та спільноті, на ламанні хліба й в молитві (Ді. 2,42). Бачимо тут зображення Церкви, яка черпаючи з джерела навчання Апостолів, народжується і невпинно годує Господнім Словом, святить його в Євхаристійної Жертві й через докази любові дає свідоцтво про нього перед світом. *

Євангелізація в ранніх    століттях    християнсьтва    в своїй формі    була   звичайним   життям   християн,   які   завдяки   розвиненому

*Іван Павло, апостольська адгортація «Catecyesi tradendae» 

судноплавству й торговим відношенням проходили всю Римську Імперію й при нагоді ділилися тим, чим самі жили. Також невільники й в'язні взяті у неволю а також депортовані мали значний вплив на римську аристокрацію, яка під їхнім впливом віддавала своє життя Ісусові як Господеві.

Євангелізація була для спільноти згромадженої довкола Євхаристії чимсь дуже природнім, як інша діяльність щоденного життя: все це було проникнене духом Євангелія і було це життя в Святому Дусі.

Кожна діяльність спільноти місцевої Церкви була євангелізацією або анти-євангелізацією.   Не   було   діянь   євангелізаційно   байдужих. Євангелізація мала в своїй суті подібно як живе дерево три виміри:

1. профетичний (голошене слово, керигмат - коріння);

  1. священичий (слово в літургії й Євхаристії; це є стовбур дерева);
  2. царський (життя словом, слово Боже введене в діяння ; це є саме плоди

цього дерева).

Євангелізація є чимсь живим і потрібно її бачити інтегрально в цих трьох згаданих аспектах. В цьому саме є також таємниця такого швидкого збільшення й поширення перших християнських спільнот.

Євангелізація в тодішньому світі була ведена немовби на двох шляхах. Перший з них це подорожі й пов'язані з ними часті розмови (мовлене слово), а другий шлях це кореспонденція (писане слово) - листи.

Листи мали характер повчаючий та катехитичний. Такий лист мандрував від співльноти до спільноти, з країни до країни. Він був перш за все об'єднатором і вузлом консолідуючим розсіяних.Писали There She Goes до себе, радилися і допомагали один одному. Від імені Церков писали до себе єпископи. Особливе місце в цьому займають листи святого апостола Павла , а також 7 листів святого Ігнатія із Антіохіі.

Листи однак були лише певним доповненням євангелізаційній діяльності, яка в своєму зовнішньому прояві виражалася в проходженні багатьох кілометрів, з міста до міста й голошенні в публічних місцях серед невіруючих, а якщо була там вже місцева християнська спільнота, то голошення відбувалося серед цієї власне гпіпьноти місцевої Пеокви.

 

 

 

Спільноти в своїх середовищах були тоді найкращими євангелізаторами •Кивучи в цих поганських середовищах, самим же євангельським життям переміняли їх за зразком євангельської закваски.

Євангелізаціа народів у пізніших століттях відбувалася н двоякий спосіб: знизу -через голошення Євангелія серед людей місіонерами, а також з гори -через євангелізацію владики, князя, який відтак свою віру передавав підданим.

Сучасне значення терміну євангелізащя

Собор Ватиканський II розширив сферу цього поняття на кожну діяльність Церкви, яка через служіння слова дає свідоцтво життя  євангельського життя, стається саме євангельською закваскою у світі (КЦ 35).

У догматичній конституції про Церкву Lumen qentium зустрічаємо коротку дефініцію поняття свангелізація. Соборні Отці навчають, що євангелізація означає голошення Христа, довершувані однаковою мірою свідоцтвом життя як і словом (КЦ 35).

У цим стурбованні беруть участь всі вірні Церкви, оскільки   вся Церква місійною,     і діло проповіді Євангелія    є основним обов'язком Народ Божого (ДМ 35) / всі сини Церкви мають віддати свої сили для справи євангельської проповіді (ДМ 36).

Дуже істотну роль в справі євангелізації - як підкреслю Собор Ватиканский II - виконує Євхаристія, яка являється джерелом вершиною всієї євапгелізації (ДП 5 ).

Не може, однак, постати жодна християнська спільнота, якщо вона не має коріння й основ у відправі Пресвятої Євхаристії (ДП 6).

Євхаристія є не тільки джерелом євангелізації, але також у певному сенсі програмою. Становить стиль життя, який з Ісуса переходить на християнина, а через його свідоцтво може мати вплив у суспільстві.

Євангелізація  є  процесом,  складеним  з  різних  елементі: є- обнова людства, давання свідоцтва, відкрите вістування, духовне:

 

 

пригортання( з'єднання), вхід в спільноту, прийняття знаків, апостольські дії.

Євангелізувати означає перш за все свідчити звичайно й прямо про Бога обявленого через Ісуса Христа в Святому Дусі та свідчити, що Бог полюбив цей світ в Сині своїм, у втіленому слові дав всім речам існування а людей закликав до вічного життя. Фундаментом, центром і вершиною євангелізації є правда, що в Ісусі Христі Сині Божім, який став людиною, помер і воскрес, жертвоване є кожній людині спасіння як дар ласки й Божого милосердя.

Критерієм євангелізації є євангелізування інших; той, хто прийняв слово, стається свідком і голосителем.

У євангелізації йде про пізнання, яке веде до любови й наслідування живої Особи Ісуса.

Споглядання обличчя Христа, обличчя Сина, обличчя страждаючого слуги, обличчя Воскреслого, повинно черпати інспірацію з того, що говорить про Нього Святе Письмо, яке від першої до останній сторінки є

•^г

проникнене Його таємницею, указуваною в неясному нарисі   в Старому

•Т*

Завіті, а в повній мірі об 'явленою в Новому.

Церква так має голосити Христа, щоб слухачів провадити до споглядання.

Споглядаючи обличчя Христа на сторінках Євангелія. знаходимо там правду об'явлену Батьком у Ісусі, відкриваємося на діткнення Святого Духа а також зустрічаємо вимоги, які Ісус дає учням.

Проповідування Євангелія - Доброї Новини про Ісуса Христє - є одним з важливих завдань Церкви. Голошення Доброї Новини - це процес двоетапний : у першому етапі ведеться до навернення, зміни свогс життя, переоцінки постав віри й визнання Ісуса за найвищу вартість . Це етап збудження постави віри в поган, яким голоситься Слово. Це етап голошення керигмату - основного послання, зосереджуваного на Особі Ісуса Христа. Другий етап - це етап навчання, катехизи.

Євангелізація і катехизація є стисло позв'язані зі собою.


*Павло VI, Апостольська адгортація «Catecyesi tradendae»

 

7

 

Між ними немає ані розділу, ані протилежності, ані також цілковитої тотожністі, але якимсь внутрішнім зв'язком об'єднуються вони зі собою й взаємно доповняють.

Керигмат можна порівняти до народження, про яке декілька разів писав у своїх листах Апостол Павло: Я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі. (ІКор. 4,15). У цьому фрагменті з'являється відношення, яке є між батьком і сином. Це відношення ставиться до того, який голосив керигмат, а через це немовби родив для Бога діти Божі. Натомість навчання тобто катехизування є немовби вихованням вже в Божому житті Божої дитини, через між іншими годування їжою пристосованою до розвитоку і поступу у вірі (пор. ІКор. 3,2; 4,15; 10,3). Катехизування стається можливим і сенсовним тоді, коли катехизуваний вже народився -прийняв керигматичне послання зміняючи своє думання на Боже думання, коли вже віддав своє життя Ісусові, бо не можна кормити когось, хто вже не живе, або ще не народився.

Євангелізація довершується через вчинки і слова. Вона є одночасно свідоцтвом і голошенням, словом і таїнством, навчанням і заангажуванням. Таким чином виявляється, що євангелізація не має однорідного характеру, що не може бути ототожнена всього лише зі служінням Слова. Зведення її лише в розмір голошення спричиняє покалічення, збіднення.

Так багата дійсність, якою є євангелізація, не довершується одноразово, одновимірно, а потребує дотримання різних аспектів.

Процес євангелізації ділиться на три етапи: *

діяльність місійна перед невіруюучими й релігійно байдужими, діяльність    катехитично-втаємничуюча перед тими, які вибірають

Євангеліє,     а також які відчувають потребу поповнення або відновлення

свого втаємничення,

пастирська діяльність перед дорослими в вірі християнами в лоні

християнської спільноти.

Конгоегзпія в сплавах духовенства,   Загальний Катехитичний довідник.

У рамках євангелізації Церква передає Боже Об'явлення через :

перше голошення Євангелія.

Катехизу втаємничення.

Постійне виховання віри, зване постійною катехизою.

В останніх роках до церковного словницьтва увійшло нове поняття : нова свангелізація. Першим, який почав користуватися цим терміном, був папа Іван Павло II, який визначив Собор Ватиканський II як початок нової євангелізації. Під цим поняттям скриваються нові методі голошення Доброї Новини і видобування з неї нової сили для відродження сучасної людини, зусилля інтенсифікації душпастирства, пошуки нових форм пасторальної комунікації, нових способів свідчення в сучасному світі.

Багато охрещених живуть так, немовби Христос не існував повторюється жести й знаки зв'язані з вірою, особливо в релігійних практиках, але вони пусті, не відповідає їм дійсна акцептація змісту віри й з'єднання з Особою Ісуса Христа.

Сьогодніша культуральна й релігійна ситуація Європи, щео об'єднується, допоминається присутності дозрілих у вірі католиків. Християни є зобов'язані до такої віру, яка дозволила б їм критично конфронтуватися із сучасною культурою й відбивати її спокуси; дієво впливати на культурні, господарські, суспільні й політичні середовища будувати християнську культуру життя й любові.

 

Дефініція  поняття Євангелізація згідно з Католицькою Енциклопедією:

Євангелізація-проповідування світові Ісуса Христа а також Його Євангелія з метою реалізації спасіння людини . У чіткому сенсі означає передавання християнського Божого об'явлення нехристиянам через місії з метою християнізації цілого людства (Ді. 21,5 ; 2 Кор. 5, 17) переміни її ментальності (КДЦ 53). У ширшому значенні - апостольська діяльність цілої Церкви, яка бере участь у передаванні надприродньої дійсності у вербальному сенсі (посланництво Божого Слова ) і реальному ( уділяння таїнств у рамках спільного й ієрархічного священства) підтримана свідоцтвом свого християнського життя, застосуваї різних форм пастирського впливу.

мгр ліц. Іванна Скиба

Позначення:

КЦ        - Собор Ватиканський II, Догматична Конституція про Церкву ДМ       - Собор Ватиканський II, Декрет про місійну діяльність Церкви

ДП        - Собор Ватиканський II, Декрет про служіння і життя пресвітерів 

КДЦ     - Собор Ватиканський II, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
 

 

 

Останнє повідомлення: 3 роки, 5 місяці тому
  • madmin : Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа. Фл.3.8

    Лише зареєстровані
    користувачі можуть
    залишати повідомлення


http://spbgup-kirov.ru/rencontre-femme-celibataire-foret-de-tesse.html