Головна
Про сайт
Статті блогу
Література
Завантаження
Галерея
Контакти
   

Допоміжні матеріали

Відео Відео
Опитування

Який рівень проповіді у вашій Церкві?

Проповідь актуальна, цікава, добре підготована - 66.7%
Бажано кращої - 25.9%
Не підготована, або відсутня - 7.4%

Total votes: 27
The voting for this poll has ended on: 10 лют. 2016 - 11:32
Останні коментарі
  • Дякую, читаючі ці проповіді багато беру для себе.. :-) Весь коментар...
    21.10.16 14:59
  • Низький уклін і Вам, Вчителю. За мудрість, скромність, за мужність. Ви, отче, є ... Весь коментар...
    05.10.16 13:16
  • Слава Ісусу Христу! Вкотре перечитую Слово Боже, процитоване в проповіді о. Миха... Весь коментар...
    28.09.16 12:56
  • Слава Ісусу Христу! Кожного разу, коли роздумую над Вашою наукою на Євангельські... Весь коментар...
    30.06.16 09:25
  • Христос рождається! З великим сумом роздумую над словами проповіді про грані соб... Весь коментар...
    25.01.16 16:39
Євангелізаційні спільноти
Місійні терени

Соціальні мережі

facebook facebook
Twitter

Новини RSS

feed-image Feed Entries

Зараз на сайті

На даний момент 59 гостей на сайті
15
вер.
2014
Грані християнського життя: Церква. Друк e-mail
Рейтинг Користувача: / 1
НайгіршеНайкраще 
Євангелізація
untitledЯ ніколи не зустрічав людей, які б, скажімо, грали у теніс планшетами, або мобільним телефоном забивали цвяхи. Це дорогі речі і в них є своє, особливе  призначення. Проте  багато разів спостерігав, як люди ламають найбільшу цінність – власне життя, використовуючи його не за призначенням. Минулого разу ми говорили про таку важливу грань людського життя, як молитва – спілкування з Богом. Сьогодні розглянемо іншу грань життя християнина – приналежність до Церкви, Божої родини. В раю Господь промовив до Адама: «Не добре чоловікові бути самому». Господь створив для чоловіка жінку, дарував йому сімю. Бог спілкувався з першою родиною на землі, це була Його родина. Пізніше Ізраїль став Його народом – Божою родиною, якою Господь опікувався в особливий спосіб. В Новому Завіті Церква - це Божа родина. Перебуваючи в Церкві християнин перебуває у Божій родині. Це велика честь. Люди радіють, коли є членами впливових родин сильних цього світу. Але бути членом Божої сімї  – найбільша радість!
У Бога є родина і ми створені для того, щоб бути її частиною. Єдиний спосіб увійти в Божу сім'ю - це народитися в ній через хрещення, а пізніше – зростати через віру, вивчення Божого Слова і участь у святих Таїнствах: через покаяння, Євхаристію… Коли ми довіряємо своє життя Христу, Бог стає нашим Батьком, ми Його діти, інші віруючі стають нашими братами і сестрами, а Церква нашою духовною сім'єю. Божа сім'я включає в себе всіх віруючих з минулого, сьогодення і майбутнього. Фізична родина дочасна, духовна – вічна! Духовна сім'я, тобто наші взаємини з іншими віруючими, простягається у вічність. Мільйони років ми будемо спілкуватися з Богом і  віруючими людьми у небі.
Оскільки Бог є любов, найважливіший урок, який Він призначив кожному з нас в Церкві - це навчитися любити. Саме в любові ми стаємо подібними до Нього, бо любов лежить в основі кожної Його заповіді: «Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе»! (Гал. 5:14). Навчитися самовідданої і безкорисливої любові нелегко, бо вона повністю протилежна людській егоїстичній природі. Для цього нам дано ціле життя. В спільноті Церкви ми вчимося любити, підтримувати, прощати, розуміти…
В Біблії слово Церква означає не тільки Вселенську Церкву, Божий народ, розсіяний по всій землі, але найчастіше – місцеву спільноту, в нашому розумінні - парафію. Патріарх Святослав у своєму посланні говорить: «Місцем, де найчастіше зароджується, зростає і дозріває святість християнина, є парафія»
Звичайно Бог хоче щоб ми любили усіх людей, але Йому особливо важливо, щоб ми навчилися любити інших членів Церкви - парафії. Саме любов  відрізняє християн: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). Бог хоче, щоб ми перебували в постійному, регулярному спілкуванні з іншими віруючими. Неможливо навчитися любити, залишаючись на самоті. Для цього треба бути поруч із звичайними людьми, які нас дратують і зачіпають нас своїми вадами та гріхами. Легко спілкуватися з людьми ідеальними, але потрібно навчитися жити з людьми реальними.
Багато людей «відвідують» богослужіння,  але не приймають жодної участі в житті Церкви. Часто парафії складаються з людей, які не знають один одного.  Не буває християн без Церкви. Не можемо стверджувати, що ідемо за Христом, якщо відмовляємося стати відданим членом певної парафії. Церковна спільнота – парафія, рятує нас з самолюбства, лінивства, гордості. Парафіяльна спільнота  - це школа, де ми вчимося спілкуватись з іншими членами Божої родини. Ви ніколи не досягнете духовної зрілості, якщо залишитися «захожанами»,  байдужими глядачами. Справжнє християнське спілкування означає, що ми так само віддані один одному в своїй Церкві, як Ісусу Христу (1Ін. 3:16).
Церковна спільнота допоможе нам зберігати вірність Христу. Ніхто не застрахований від спокус та падінь, тому Бог доручив нам допомагати та підтримувати один одного: «Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне,  хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває!» Як. 5: 19-20.  Церква служить вам через своїх  священиків та єпископів (Еф. 4: 11-12).
З моменту хрещення ви стали членом Вселенської Церкви, Божої родини, але вам необхідно приєднатися до якоїсь із конкретних церковних сімей, певної парафіяльної спільноти.  Християнське життя, це не тільки вірити, але належати до церковної спільноти. Різниця між відвідувачем і членом Церкви полягає в різній участі в житті Церкви.  Перші віруючі виявляли свою відданість одне одному практичним чином (Дії. 2:42).  В Біблії близько п’ятдесят раз вживаються слова «один одного»: моліться один за одного, підтримуйте один одного, допомагайте один одному…Ви  не можемо цього робити поза життям парафії. Духовне життя передбачає не тільки посвячення Христу, а й відданість іншим християнам (2 Кор. 8: 5). Якщо ви посвячені Церкві, Бог радіє і пишається вами, ви є членом Його родини: «Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх…»(Євр.2:11).
«Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!» (1Ін. 3:16). Класти душі свої за братів, любити, спілкуватись і служити ближнім у Церкві – це не порада, а обов’язок кожного по справжньому віруючого християнина.
Слова з пастирського листа блаженнішого Святослава: «Погляньмо навколо себе: скільки у світі є нещастя і убогості, самотності і смутку, болю і страждання! Всі ці прикрі явища нашого земного життя – це для нас запрошення до чинної любові, яка є виявом живої віри. Господь хоче відкрити наші очі на нужду світу, щоб ми навчилися по-справжньому любити і виявляли нашим ближнім Божу любов – увагою до них, сердечним співчуттям, підтримкою, словом потіхи і розради, а головно, ділами милосердя. Лише тоді зможемо вважатися живими християнами, а наші парафії стануть місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання із хворими. Так об’являтимемо світові материнське обличчя Церкви та станемо живим знаком присутності Бога серед людей, згідно зі словами св. Августина: «Якщо бачиш любов, бачиш Пресвяту Трійцю».

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
 

 

 

Останнє повідомлення: 3 роки, 7 місяці тому
  • madmin : Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа. Фл.3.8

    Лише зареєстровані
    користувачі можуть
    залишати повідомлення


Kontakt annonser sex Odda