Головна
Про сайт
Статті блогу
Література
Завантаження
Галерея
Контакти
   

Допоміжні матеріали

Відео Відео
Опитування

Який рівень проповіді у вашій Церкві?

Проповідь актуальна, цікава, добре підготована - 66.7%
Бажано кращої - 25.9%
Не підготована, або відсутня - 7.4%

Total votes: 27
The voting for this poll has ended on: 10 лют. 2016 - 11:32
Останні коментарі
  • Дякую, читаючі ці проповіді багато беру для себе.. :-) Весь коментар...
    21.10.16 14:59
  • Низький уклін і Вам, Вчителю. За мудрість, скромність, за мужність. Ви, отче, є ... Весь коментар...
    05.10.16 13:16
  • Слава Ісусу Христу! Вкотре перечитую Слово Боже, процитоване в проповіді о. Миха... Весь коментар...
    28.09.16 12:56
  • Слава Ісусу Христу! Кожного разу, коли роздумую над Вашою наукою на Євангельські... Весь коментар...
    30.06.16 09:25
  • Христос рождається! З великим сумом роздумую над словами проповіді про грані соб... Весь коментар...
    25.01.16 16:39
Євангелізаційні спільноти
Місійні терени

Соціальні мережі

facebook facebook
Twitter

Новини RSS

feed-image Feed Entries

Зараз на сайті

На даний момент 97 гостей на сайті
01
вер.
2011
Малий катехизм Друк e-mail
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 
Катехиза

Рятунок душі в небезпеці смерті

1. Народжене дитя, або когось неохрищеного, що знаходиться в небезпеці смерті, необхідно відра­зу христити. Для цього потрібно мати намір охристити так, як ви­магає св. Церква, та, поливаючи на голову навхрест звичайну воду, виразно вимовляти слова: Христиться раб Божий (раба Божа) — (ім'я; — в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Згодом, якщо охрищений живе, потрібно, щоб священик доповнив св. Хрищення щодо церковних обрядів та уділив св. Тайну Миропомазання.

ЗАГАЛЬНЕ ПОВЧАННЯ

Хрест

Найважливіший знак нашої ві­ри - це святий хрест, бо на хресті вмер для спасіння людей Господь наш Ісус Христос. Тому хрест став знаком нашого спасіння і нашої віри. Знаком святого хреста почи­наємо і закінчуємо наші молитви. Цим знаком повинні ми також зачинати й закінчувати кожну на­шу працю і кожний день нашого життя, а навіть кожне наше починання.

В нашому обряді "хрестимося", тобто робимо на собі знак хреста, тричі.

Знак святого хреста робимо на собі ось так:

Ліву руку кладемо на груди,

перші три пальці правої руки (які при цій чинності означають сим­волічно три Божі особи) складаємо разом, а два крайні пальці (що означають дві природи Ісуса Христа - Божу і людську) згинаємо до долоні. Підносимо й прикла­даємо праву руку до чола й кажемо: "В ім'я Отця", відтак кладемо цю ж руку на груди й кажемо: "і Сина", потім звертаємо руку і кла­демо її на праве рамено, говорячи при цьому: "і Святого", вкінці, поклавши праву руку на ліве рамено, закінчуємо знак святого хреста словами: "Духа. Амінь".

Молися!

Без Бога — ані до порога! Бог початок (Альфа), Бог — і кінець (Омеґа), і ціль нашого життя. Він

Всевишнього і Премудрий; через те належиться йому наше найглиб­ше почитання і величання та наша вдячність. До нього нехай лине наше покірне й довірливе прохан­ня, передовсім за прощення гріхів, за любов, яка була б готова на найбільшу жертву.

Молитва для душі - те саме, що дихання і їжа для тіла. Молитва -це постійне звернення душі до Бога, як квітки до сонця. Молити­ся треба вдома і в церкві. Молитва в церкві - це літургічна молитва, спільна, якою наша Церква молить­ся Богові своїми Богослуженнями.

Не стидайся своєї віри!

Не стидайся своєї віри, свого обряду, хоч би з тебе насміхалися нерозумні люди.  Не зважай на

нікого; хрестися і молися так, як тебе батько-мати навчили. Диявол нічого так не боїться, як молитви, і тому намагається тебе від неї відтягнути. Хто цурається своєї ві­ри, обряду, той відрікається Хрис-та, і такого колись відречеться й Ісус Христос. Хто відважно й смі­ливо визнає Христа, того й Ісус Христос визнає тоді, коли прийде в оточенні ангелів судити нас.

А що б ти знав (-ла), як треба свій обряд шанувати, мусиш добре знати, якої ти віри, якого обряду. Ти є католицької віри, візантійсь­ко-українського обряду. Ми - като­лицької віри, тому, що визнаємо всесвітню, тобто католицьку віру. Популярно називаємо себе україн-цями-католиками.

Яка ж різниця між українцями католиками і римо-католиками? Різниця та, що римо-католики від­правляють свої богослуження в іншому, латинському обряді, а ми відправляємо у візантійському об­ряді, який упродовж століть на­брав своєрідного українського характеру. І римо-католики, і ми, українці-католики, визнаємо ви­димим головою Церкви Христо­вого Намісника, кожного наступ­ника св. апостола Петра, який помер, як єпископ Риму. Тому що Ісус Христос передав св. апосто­лові Петрові ключі небесного цар­ства, наказав йому пасти усе стадо вірних (і вівці, і ягнята) і на ньому, як на скелі, збудував свою Церкву, урочисто приобіцявши, що пекель-

ні сили ніколи не переможуть її, -тільки та Церква є правдивою Хрис­товою і вселенською, яку очолює наступник св. апостола Петра.

Стережися гріхаї

Не знаєш, де й коли помреш, а померти можеш кожної хвилини. Тому мусиш бути завжди готовим (-ою) до смерті, а бути готовим до смерті, значить мати душу, чисту від свідомих і добровільних гріхів. Ніколи не згодуйся і не наважуйся на таке діло, що його й твій розум і твоя совість уважають грішним.

А якщо впадеш у гріх і маєш нагоду до сповіді, то не зволікай, а висповідайся. А коли б ти не мав (-ла) нагоди висповідатися, то знай, що поки що досконалий жаль очищує душу від найтяжчої про-

вини гріха, однак з умовою, що при найближчій нагоді визнаєш його у сповіді.

Щодня розбуди у собі такий досконалий жаль, утікай перед нагодою до гріха, а у спокусі моли­ся і не згоджуйся на гріх; тоді твоя душа буде чиста. Але й у найтяж­чому випадку пам'ятай, що Бог безмежно милосердний і, поки чоловік живе ще на землі, Бог прощає всі гріхи кожному, якщо тільки людина за них щиро й досконало кається.

Не покидай свого народу!

Ти належиш до Українського Народу. Відректися свого народу, своєї мови - вчинок нечесний, тим більше тоді, коли спонукою до того є матеріальна користь, на­приклад, одержання кращої праці,

вища платня, бажання приподо-батися сильним цього світу. Той, хто в такий спосіб покидає рідний народ, заслуговує на погорду, і то не лише у своєму рідному народі, але й у народі, що до нього він перейшов. Чесні люди не будуть його шанувати, а й він сам, такий відступник, у глибині свого серця буде стидатися себе. Дорікання совісти в такої людини не раз є причиною того, що вона, наперекір своїй совісті, робиться ворогом влас­ного народу і стає в ряди тих, що його переслідують. Тому держися того народу, в якому Господь Бог покликав тебе до життя. Держися свого рідного народу навіть тоді, коли одруження злучило тебе з особою іншої національности.

Вистерігайся п'янства і розпустиі

Обидва ці гріхи, пиятика і роз­пуста, найбільше понижують лю­дину і стають для неї одним з найтяжчих нещасть.

Якщо довго ти нежонатий чи незаміжня, живи в чистоті. Борися з облудними похотями тіла, а мо­литва і праця дадуть тобі потрібну силу побороти їх. Стережися пога­них домів, бо там може пропасти і душа в тяжкому грісі, може про­пасти і тіло, опоганене страшною недугою, якої кінцем є соромна смерть у лікарні.

В подружньому житті будьте вірні одне одному завжди, хоч би обставини розлучили вас на деякий час. Пам'ятайте, що для подругів

діти, це знак Божого благосло­вення та запорука родинного доб­ра в майбутньому. Подружня роз­пуста, яка не хоче дітей - це нещас­на старість для самих подругів та повільна загибель для народу.

Будь чесним (-ою) і совісним (-ою) у виконанні своїх обов'язків.

Чого вимагаєш від інших для себе, те саме давай і їм. "Не роби другому, що тобі не миле!"

Наділено тебе якоюсь владою, доручено тобі якусь працю, вико­нуй її так, немов виконував (-ла) би ти її для себе самого (-ої).

І то не задля господаря, що ту службу чи працю доручив тобі, щоб він хвалив тебе, чи винаго­роджував, а задля Господа Бога, який усе бачить і оцінює та кож­ному "воздасть за ділами".

Вірність і совісність завжди, хоч би й раз, знайдуть признання навіть і тут, на землі, але в кожному випадку чекає їх велике признання і велика нагорода в Господа Бога у вічності. Той, хто в праці, в своєму обов'язку, робить як-небудь і аби тільки позбутися, але при тому вдає пильного, коли на нього звер­нені очі інших, той не тільки тут, у дочасному житті, буде зарахо­ваний до "злих слуг", але й у вічному житті почує від Бога: "Іди геть від мене, злий слуго й недбайливий".

Будь чесним (-ою) у своїй поведінці.

Не йди дорогою гордости, що у всьому шукає себе, високодумно себе вивищує і прагне тільки своєї

користи, без огляду на інших, яки­ми до того ще й погорджує. Дорога гордости - це дорога впалих ангелів, а не дорога чесних людей. Чесна людина вміє достойно вести себе перед сильними й багатими цього світу, без гордости, але й без пла­зування та рабського понижування себе.

Чесна людина віддає Богові те, що Богові належить: послух його законам і достойну участь у бого-служеннях; а ближньому віддає те, що ближньому належить: не кривдить його, не обманює, не буває підлим донощиком, а навпа­ки, задля віри в Бога старається, де тільки може, допомогти й послу­жити ближньому. Чесна людина бажає служити Богові й Батьків-

щині, хоч би і з пожертвуванням власного життя.

Чесна людина вміє у важких життєвих умовах задовольнитися і найменшим. Без нарікання і про-клонів переносить не одне лихо, а "хто терпен, той спасен", як каже приповідка. Чесна людина завжди в своїх словах дотримується правди.

Вже від молодости збагачуй себе громадянськими чеснотами та мудро служи Батьківщині.

Із Слова Митрополита Андрея до української молоді (1932):

Бачу у вас гарячу любов до Бать­ківщини - України, любов, що йде аж до пожертви, не раз до повної жертви собою. Ви з тих, що з ентузіазмом ішли в бій, щоб по­класти буйні голови на полі слави.

Признаю, що це перша й найваж­ливіша прикмета, якою молодь може відзначитися. Християнст­во - любов, так, як Євангеліє - це наука любови. А що ваша любов до Батьківщини готова на всякі жерт­ви, то це також прикмета глибока й дійсно християнська, бо в хрис­тиянстві без пожертви самих себе не осягнемо правдивих цінностей. Та попри цінності маєте ви й деякі хиби, що до них молодь завжди схильна і що через них і найкращі наміри можуть бути не лише зведені на ніщо, але навіть можуть стати шкідливими. Свої гадки і свій спосіб ви надто часто хочете накинути іншим, часом на­віть засобами насилля. При най­більшій любові до батьків, часто

вважаєте себе мудрішими й ліпши­ми від них, легковажите їх раду, а відкидаючи   авторитет   віку  і досвіду, можете вкінці дійти до відкинення всякого авторитету, на­віть авторитету Церкви й Бога. Деколи вдаєтеся втягнути до нероз­важних кроків, неприготовані рве­теся до праці для загалу і до полі­тики. При найменшій жертві для Батьківщини часто бажаєте загаль­ного признання і нагороди за ту жертву. "Жертва однієї хвилини" не замінює довголітньої муравли-ної  праці.  Не  поривами  однієї хвилини, а тільки безупинним тру­дом і багатьма жертвами аж до крови і смерти багатьох поколінь підноситься народ.

Будь завжди вірним (-ою) Христові.

Із Слова Митрополита Андрея до української шкільної молоді (1933):

"Вірність Христові"! В цих словах - програма цілого життя. Вірність Христові - це всі христи­янські обов'язки. Вірність Хрис­тові - це християнський світогляд, ціла релігія, зв'язок людей з не­бом, це дочасне щастя і вічне спасіння.

Бути вірним Христові - це високо носити прапор віри й обов'язків супроти Бога.

Бути вірним Христові - це любити Бога і ближніх задля Бога, бо вони Божі діти.

Бути вірним Христові - це да­вати Богові перше місце в усьому.

Бути вірним Христові - це ви­соко цінити християнську молит­ву та до неї щодня, в кожній важ­ливішій потребі життя вдаватися.

Бути вірним Христові - це пам'ятати про потреби ближніх і по змозі давати милостиню.

Бути вірним Христові - це бути чистим, берегтися гріха та за гріх покутувати.

Бути вірним Христові - це приймати причастя Христового Тіла й пити чашу його Крови.

Бути вірним Христові - це любити Матір-Церкву, її знати і слухати, їй коритися у справах віри й моралі, до неї голосно признаватися.

ПРО СТАНОВІ ОБОВ'ЯЗКИ

Світ був би справді чудовим, якщо б кожна людина могла сказа­ти: "Я сповняю мої обов'язки згідно з навчанням християнської віри". Багато бо зла в світі походять від того факту, що люди не дбають про сповнювання своїх обов'язків щодо себе самих, своїх родин, ближніх, Церкви і Держави.

Коли кожний (на) з нас виконує свої станові обов'язки, тим ми помагаємо збагачувати нашу цер­ковну спільноту і так помагаємо у встановленні справедливого ладу у нашій спільноті. Це підвищує поступ у нашій країні й добробут її громадян.

Ціле наше життя - це, в дійснос-

ті, подорож до неба. Ми осягаємо нашу остаточну мету трьома мож­ливими дорогами: Чоловік або жін­ка можуть одружитися. Подруж­жя - це їхня дорога до неба. Інші ж живуть у неодруженому стані. У тому випадку вони можуть всту­пити у стан священичий, або до монастиря і там стати священи­ком, або братом, а дівчина мо­же стати монахинею - сестрою в якомусь монашому Чині чи Згромадженні.

Для тих людей - священство, або монаше життя - це їхня дорога до неба. І навпаки, молода людина може вирішити не йти до неба ні перше з, ані другою дорогою, але, залишитися у неодруженому стані, вибираючи працю для Бога, як мирянин у звичайній спільноті.

На кожній із тих трьох доріг можливим є перевести життя згід­но з приреченнями, даними у св. Хрищенні, коли Христос закли­кав нас прилучитись до нього.

А тепер застановімся над кож­ною з цих трьох можливостей:

1. Священство

Які можуть бути ознаки священичого покликання?

Небагато людей одержують від Богаспосіб покликання св. апосто­ла Павла (коли Бог скинув його з коня по дорозі до Дамаску). Не кожне запрошення буває таким очевидним. Та все ж таки бувають певні ознаки, які вказують, бодай, на можливість такого покликання.

Наприклад: а) Може ти тішишся Вірою, що Бог тобі дав та ідеєю

помагати іншим у практикуванні їхньої Віри, а Церква і праця свяще­ників спонукують тебе помагати їм у виконанні їхніх завдань.

б) Чи твоя наука у школі чи університеті йде тобі гладко? Щоб бути священиком, ти не обов'язко­во мусиш бути відмінником у науці, бо лише певна сума знань є конеч­ною для того, щоб приготовити людину належно й відповідально виконувати обов'язки священика. На цьому місці й слово пересто­роги! Якщо ти дивишся на якісь американські фільми, в яких свя­щеник є "зіркою", то вважай! Жит­тя священика звичайно не є таким. Приємне, так; але часто важче і наба­гато менш романтичне, ніж людям здається здалека!

в) Ти мусиш також бути "мо­рально" гідним, щоб стати свяще­ником. Ти не потребуєш бути вже готовим святим, але ти мусиш бути приготованим провадити твоє життя, де потрібно і старатися жити щораз то більше життям Пресв. Тройці. Іншими словами: ти мусиш мати добрий характер, поведінку, бути людиною якій спільнота може легко й безсум­нівно виявляти своє довір'я.

Припустимо, що ти маєш ті якості, та ще одна річ є конечна, а саме: щоб ти був прийнятий своїм єпископом (або настоятелем яко­гось Чину). Якщо єпископ (або монастир) тебе прийме і ти будеш прийнятий до семінарії, тоді це все насто є ознакою, що Бог кличе тебе до священства.

Увага: Католик Східного обряду звичайно мусить бути священиком свого обряду.

2. Монаше покликання

Монаше покликання - це вели­кий дар Божий. Кожний (на) може стати монахом або монахинею-чер-ницею. Св. Василій Великий, один з найбільших Учителів Східної Церкви, каже: "Це великий приві­лей для кожного, хто вибирає єван­гельський спосіб життя" (Лист 173).

Ти можеш старатися про вступ до котрого небудь монашого Чину або Згромадження Східного Обря­ду з потрійною умовою:

а) Ти мусиш бути вільним (-ною) від законних перешкод: Ти мусиш бути переконаним і практикуючим

членом Східної Католицької Церк­ви, мати приписаний вік, що в сьогоднішніх часах значить: маєш закінчити школу, працювати або студіювати в університеті, (бо, вступаючи до монастиря чолові­чого чи жіночого ти мусиш бути дозрілим і знати що робиш!) Ти не смієш бути в боргах, ані бути зо­бов'язаним дбати про твою власну родину, зокрема про твоїх батьків, б) Ти мусиш мати добрий намір, тобто жити тісніше з Богом, поку­тувати за свої минулі упадки, щоб спасти свою душу. Крім цього, ти мусиш бути здібним і придатним, т. зн. мати конечні кваліфікації для праці в монашому Згромад­женні або Чині, до якого думаєш вступити.

в) Ти мусиш бути прийнятим до монастиря відповідними настоя­телями. Якщо ти сповниш всі ці три умовини, можеш бути певним (-ною), що ти маєш монаше покли­кання.

3. Подружній стан

Більшість людей вибирають по­дружній стан життя. Це стан, уста­новлений Богом у раю. Коли Бог створив прародичів, Адама й Єву, Він поблагословив їх і сказав: "Плодіться, множіться і наповняй­те землю!" (Буття, 1, 28). По­дружній стан — це звичайна дорога до неба для великої більшості людей. Це найперша дорога про яку думають більшість молодих людей.

Але пам'ятай: кожний христи-

янин, що вирішує з ким побра­тися, робить релігійне рішення, а не лиш суспільне (або не дай, Боже, з фінансових спонук!)

В усіх станах життя, тобто, у чернецтві, монашестві чи світсь­кому житті, людина може сповни­ти на землі покликання, до якого Бог її сотворив.

Вибір

То ж, котрий життєвий стан вибиратимеш? Це дуже важливе питання, відповідь на яке зале­жить від другого питання: Чи ти вважаєш себе спроможним (-ною) сповнити усі обов'язки відносно того стану, що його ти думаєш вибрати?

Вибір життєвого стану особливо важкий. Ось, кілька порад, щоб по-

могти тобі уникнути помилок, через які ти мусів би (мусіла б) жалкувати:

а)  Перш за все: не спіши і не поступай без належної застанови. Ти мусиш прийняти це рішення спокійно і чесно. Ти мусиш випро­бувати свої духовні, моральні, ро­зумові  й  фізичні  вартості.   Ти мусиш зважити всі речі щиро й уважно.

б)  Проси помочі в Бога і ревно молися до Пречистої Діви Марії, благаючи їхнього проводу: "Гово­ри, Господи. Твій слуга слухає. Я не хочу нічого іншого,  як лиш того, на що твоя воля!).

Фрідріх Озанам, французький основник добродійного товариства св. Вінкентія від Павла, мав сумні-

ви щодо свого майбутньго стану життя. Не міг рішитися і звернув­ся до того, який підкріплює сла­бих. Озанам молився довго і рев­но, випрошуючи ласку пізнати волю Божу і сили піти за нею. Кілька років пізніше, він оженився з Амелією. Тепер ведеться процес його канонізації (зачислення до лику Святих).

в) Шукай поради в інших, в людей до яких маєш довір'я і, які самі задоволені зі свого стану жит­тя. (Не шукай таких, які ведуть життя без проблем і труднощів! За такими прийдеться тобі шукати довше, ніж тобі вистачить часу на те!) Радься з людьми переконани­ми у Вірі, які розумітимуть твоє рішення, яке ти хочеш здійснити,

наприклад, твій священик, мона­хиня або монах, яких ти знаєш; а може й член твоєї родини, зокрема твої батьки, якщо можливо, то й інші члени родини.

Коротко: порадься з людьми, які розуміють твій погляд на життя і, які, мабуть, самі вибрали жит­тєвий стан, дадуть тобі помічну й щиру пораду.

Якщо ти можеш знайти помічну католицьку літературу на тему сво­го покликання, - прочитай її! (Тут припускається, що Святе Письмо і молитва вже займають належне місце в твоєму житті).

Обов'язки подружнього стану

Родина - це Боже установа. В її основі лежить добро Церкви і дер­жави. Якщо ти вирішив (ла) засну­вати нову родину, то будь уважним

(ною) у виборі подруга (ги) твого життя.

Шукай у нього (ній) правдивої побожности, скромности, чесноти, здорового глузду, інтелігентности, доброго характеру, вирозуміння для інших. Стережися одружитися (зав'язати собі життя) з якоюсь особою задля його (її) багатства або фізичного вигляду-краси. Гроші і фізична краса не сміють бути вирі­шальним фактором, бо вони не дають запевнення щасливого под­ружжя. Св. Іван Золотоустий, вели­кий учитель Східної Церкви, вчить: "Гарне тіло, яке не є меш­канням чесної душі, може тримати в полоні чоловіка (жінку) дуже коротко".

Коли вибираєш товариша (ку) життя на цілий вік, вважай, щоб

безповоротно не зв'язатись із ки­мось, чий погляд на життя дуже різниться від твого. Така особа може бути дуже доброю сама в собі, але не для когось іншого, з яким в'яже життя.

Якщо ти твердо переконаний (на) про вартості своєї Віри для себе і твоїх (майбутніх) дітей, але твій подруг (твоя подруга) активно і позитивно проти того, або вважає, що це неважливо чи хтось вірує або ні, то це вже ознака існуючих умовин, які майже певно будуть причиною саморуїни вашого взає­мовідношення. Ти можеш сказати: "Ми про це все говорили і поважає­мо наші особисті погляди". Але у випадку таких великих і супереч­них поглядів, як кожне з вас може

поважати погляд іншого коли, на­приклад йдеться про Хрищення і релігійне та обрядове виховання ваших дітей?! Кожний раз, коли діти одержать якусь св. Тайну, або лиш ідуть до церкви - це стано­витиме виклик антирелігійному подругові, який (бодай, туди де йдеться про дітей) не вважається співмірним (ною) вартостям і правді католицького подруга. Скоріше, чи пізніше (часто скоріше) це почне терзати й тривожити думку нере-лігійного подруга, і це в певних умовах зовсім зрозуміло. Досвід показує, що небагато подружжів витримує чи вміє встояти проти такого тиску.

Для віруючого греко-католика (католички) - ідеальна розв'язка в

створенні подружжя - це подруж­жя з віруючим (віруючою) греко-католиком (чкою). Якщо пере­конаний українець (чка) католик (чка) може знайти переконану (ого) подругу (та) своєї Віри й обряду, то вони мають велике запевнення й можливість стабільного і щасли­вого життя саме тому, що вони поділяють ту саму Віру в Бога, тому що мають той самий обряд і релігійну духовність та культуру. Рівнож їм легше брати участь в релігійних торжествах разом з діть­ми. Це значить також, що віднос­но їхньої духовності й моралі вони мають тісний взаємозв'язок і виро-зуміння між собою. Все це може бути дуже помічним в кожному подружжі.

Молитва про покликання

О, пресолодкий Ісусе! ти сказав, що "жниво велике, а робітників мало" і поручив просити про по­кликання, кажучи: "Благайте у Гос­пода жнив, щоб післав робітників на ниву свою".

Йдучи за твоїм закликом, бла­гаємо тебе, Господи, поклич з на­шого народу добру молодь до ревної служби Богові й спасіння душ.

Непорочна Діво Маріє, поможи нашій молоді перемогти примани світу, випроси у твого Сина, Ісуса, ласку священичих і монаших по­кликань. Амінь.

Додати:

Отче наш... і Богородице Діво...

Молитва  за вибір  стану

Господи, Творче всіх людей, ти створив ангелів і людей, щоб пер­ші в небі, а другі - на землі слу­жили тобі. Не така твоя свята воля, щоб усі люди однаково слу­жили тобі. Ти установив різні ста­ни життя і хочеш, щоб кожний добровільно вибрав собі такий стан, який найкраще відповідає його фізичним, моральним і духовним якостям.

Знаю, що вибір життєвого стану дуже важливий, бо нерідко дочас­не й вічне щастя людини залежить від нього.

Всі життєві стани і фахи стоять передо мною, але я не знаю, до котрого ти зволив покликати ме­не. Ласкавий Отче, Боже непо-

мильного світла, просвіти мій сла­бенький розум і покажи, в якому стані бажаєш, щоб я служив (слу­жила) тобі та спас (спасла) свою безсмертну душу. Як тільки дові­даюся про твою волю, то без ваган­ня піду за твоїм покликом. Госпо­ди, промов до мого серця і просвіти мене. Припадаю тобі до ніг і чекаю на твоє святе і непомильне рішення.

Маріє, Мати Неустанної Помочі, чувай надо мною, щоб я не керу­вався (керувалась) пристрастями та земними принадами у виборі стану, але єдино шукав (шукала) Божого уподобання, щоб у ньому якнайкраще служити Богові та спасти свою душу. Амінь.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
 

 

 

Останнє повідомлення: 3 роки, 7 місяці тому
  • madmin : Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа. Фл.3.8

    Лише зареєстровані
    користувачі можуть
    залишати повідомлення


Sex kontakt Sandane