Головна
Про сайт
Статті блогу
Література
Завантаження
Галерея
Контакти
   

Допоміжні матеріали

Відео Відео
Опитування

Який рівень проповіді у вашій Церкві?

Останні коментарі
  • Христос рождається! Славімо Його! Хочу поділитися своїм роздумом над темою Різдв... Весь коментар...
    21.01.15 12:16
  • З року в рік роздумую над недільним євангелієм "А хто то мій ближній?", в церкві... Весь коментар...
    10.12.14 13:41
  • Подібно як святим Августином, моїм життям колись також керували гордість, честол... Весь коментар...
    15.10.14 13:08
  • «Чи любиш ти Господа?» - просте коротке запитання, відповідь на яке у всіх, ніби... Весь коментар...
    29.07.14 13:53
  • Слава Ісусу Христу! Коли читаю ваші повчання, отче Михайле, як утримати побожніс... Весь коментар...
    22.07.14 12:55
Євангелізаційні спільноти
Місійні терени

Соціальні мережі

ВКонтакті ВКонтакті
facebook facebook

Новини RSS

feed-image Feed Entries

Зараз на сайті

На даний момент 5 гостей на сайті
25
серп.
2015
Не відкидай Господа- принеси плід життя! Друк e-mail
Проповіді

1410081920Мт.21.33-42. Ісус розповів притчу:  господар  насадив виноградник, обгородив його муром, видовбав  чавило,  побудував башту, віддав його виноградарям і вирушив у далеку країну. Під час збору плодів винограду він послав своїх слуг до виноградарів, щоб узяти плоди свої, але виноградарі похапали, і одного вбили, а другого каменували. Коли він послав інших слуг, з ними вчинили так само. Втретє він послав свого сина, думаючи, що вони його посоромляться. Твердо знаючи, що це спадкоємець господаря, вони вбили його, бажаючи заволодіти його спадщиною.
Ця розповідь не про царя і виноградарів. Державний володар ніколи не став би посилати свого сина до бунтівного міста. Після першої відмови місто було б знищене. Про Олександра Македонського розповідають, що він, підійшовши під мури міста запалював вогонь милосердя. Поки горів вогонь місто могло здатися. Але навіть він не залишав другого шансу. При відмові відкрити ворота місто руйнувалось. А жителів чекала смерть, або рабство. Звичайно говорять, що це розповідь про людство, історія поведінки Ізраїля і про кожного з нас. Взагалі, ціла Біблія говорить не про людей, а про Бога. Коли ти і я станемо перед святим Божим престолом, нам не буде жодного діла до цілого людства, а тим більше до історії Ізраїля. Тому ми будемо говорити дуже конкретно – це історія  про кожного з нас. Якщо хтось допускає думку, що притча  про всіх, але особисто мене не стосується – то він так нічого і не зрозумів.

 
22
серп.
2015
Робіть добро. Проповідь на День Незалежності. Друк e-mail
Проповіді
cristi-rotogoleaМоже почекати їжа, але добра справа – ніколи. Вже більше року на Україні іде війна. Для заохоти і підбадьорення в доброму  пропоную звернутися  до сторінок Біблії. Послання до Солунян:  «А ви, браття, не втомлюйтеся, коли чините добре»(2Сол.3:13).
В контексті Апостол розповідає про людей, які  перестали займатися своєю працею і просто чекали приходу  Христа. Для їх характеристики в тринадцятій главі Павло вживає дуже яскраве грецьке слово: «атактейн» -  прогулювати. Вони прогулювали можливість робити добро. Інші були настільки поглинені  зароблянням грошей, що втратили свіжість віри і трепет надії. Але справжнім християнам Апостол Павло каже «А ви, брати…»  Тобто не дивлячись на тих, хто нічого не робить - не знемагайте робити добро.
І. Чому робити добро?
«А ви, брати…»  Мабуть кожен чув приблизно такі слова: нехай інші служать,  багаті допомагають, чому знову я?  Біблія говорить: «Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували»(Еф.2:10). Може ти скажеш: «Від мене нічого не залежить, я проста людина».  Так, але прості воїни здобували найбільше перемог! Апостол заохочує: «І простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити»(1Кор.1:28) Мовчазні герої принесли для неба найбільше святих. Ісус був простим, Він любить простих людей. Більшість людей - прості і звичайні.
 
15
серп.
2015
Прощай і отримай прощення. Неділя одинадцята. Друк e-mail
Проповіді
Вісімнадцята глава Євангелія від Матвія навчає про певні риси правдивих учнів Ісуса Христа. Одна з важливих ознак християн – прощення. Не пам’ятати заподіяного зла - характерна риса віруючих.
Для пояснення Ісус розповів притчу про раба, якому государ пробачив великий борг, але раб цей жорстоко обійшовся зі своїм другом, який був винен  зовсім мало.  За непрощення раб був засуджений. У цій притчі знаходимо кілька важливих уроків для духовного життя.
Євангеліє вчить нас: 1)Скільки разів прощати, 2)Кому і які гріхи прощати, 3)Чому прощати.
Роздумаємо над кожним запитанням читаючи Боже Слово.
І. Скільки разів прощати?
«Петро приступив тоді та запитав Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?  Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до сімдесяти раз по сім!» М.18.21,22.
 
08
серп.
2015
Що робити з проблемами? Друк e-mail
Проповіді
internet-marketing-seminar-for-small-medium-busine41Мабуть, кожен пересвідчився, як добре мати при собі в темну пору ліхтарик. В житті духовному  нам теж потрібне світло, щоб іти правдивою дорогою, оминаючи небезпеки, що нам загрожують.  Таким  світлом є Біблія і наука Церкви.
Тому в світлі Божого Слова подивимось на проблеми, які оточують кожного з нас. Люди намагаються їх вирішити, позбутися, або забути. Шукають  допомоги.  Текст для сьогоднішньої проповіді: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1Петр.5:7)
Ми були покликані  не для журби, але повного і вічного щастя. Від Адама і Єви люди створюють журбу, проблеми для себе і других. Гріх – найбільше зло, увійшов в життя стаючи джерелом журби.
Словник української мови пояснює: журба - великі переживання, туга, печаль, важкий фізичний та моральний стан кого-небудь.
Тому, на основі Біблійного уривку, постараємось відповісти на три запитання: 1.Кому віддати наші проблеми? 2.Яких проблем ми можемо позбутися вже сьогодні? 3.Яка для цього причина?
1.Отож,  кому віддати турботи?  Н а запитання:  «Кому потрібна моя журба?»  Відповідь: «твоя журба  потрібна Богу -Творцю»!
У Псалмах читаємо: «Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї». (Пс.138:13) Він виткав, ніби хрестиком вишив клітинка за клітинкою наше тіло.
 
31
лип.
2015
Впізнай Ісуса. Неділя дев’ята. Друк e-mail
Проповіді
«А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.  А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю». Ісус прийшов до учнів, коли вони потрапили в біду. Коли дув зустрічний вітер і життя стало боротьбою, як тільки виникла потреба, Ісус був там, щоб допомогти і врятувати. Та вони не впізнали Його. Скільки Божих благословень ми не отримали тільки тому, що не впізнали Спасителя. Що могло більше потішити учнів, як не присутність Господа? Але вони не впізнали Ісуса, який іде по воді. «Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...»   Налякались свого Учителя! Злякалися Того, Хто своєю появою міг заспокоїти їх. Біблія говорить: «Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо … рід ми Його»! (Дiї.17:28).
Ісуса Христа часто не впізнають. Ми не впізнаємо. Багато наших проблем і хвилювань походять від того, що ми не впізнали Його.
Дозвольте мені навести кілька сфер, в яких найчастіше не впізнаємо Ісуса.
В бурях життя. Наші обставини – війна на Сході, хвора дитина чи батьки – все це реально, а слова Ісуса: «Я з вами, аж до кінця віку» - легко знати, важко повірити.  «Знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре»(Рим.8.28), але це нас не втішає.
Ми не впізнаємо Господа в бурі гріха. Відчуваємо реальність гріха, але не пізнаємо реальності Христа! Пляма гріха, важкість гріха будять страх, мучать совість. Не стогни під тягарем беззаконь,  в темряві гріховної ночі пізнай Христа і звільнися!  Помічай Ісуса і кайся аж до брами раю. Не має «забагато покаяння», покаяння завжди замало і замало зліз.
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Сторінка 1 з 38
 
 

 

 

Останнє повідомлення: 1 рік, 4 місяці тому
  • madmin : Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа. Фл.3.8

    Лише зареєстровані
    користувачі можуть
    залишати повідомлення