«Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!" 1Кор.9:16 Проповідь Євангелія в часи апостола Павла була пов’язана з багатьма проблемами та труднощами. Це був виклик для всього оточення. Проголошення Бога, який віддав себе на Хрест для юдеїв було богохульством, гідним покарання. Заперечення ідолів, божественності імператора і визнання єдиного Бога для греків і римлян дорівнювало державній зраді. Близькі вчорашні друзі уже не вірили Павлові, а нові ще не довіряли. Проповідь Євангелії не могла комусь подобатися, бути прийнята. Для того, щоб посіяне Слово Боже принесло плід, була необхідна дія Святого Духа у серцях слухачів. Апостол сіяв з усвідомленням власної немочі, повністю довіряючи силі Бога, якого звіщав: «Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами» 2Кор.12:5; «Краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.» 2Кор.12:9. Проповідь Євангелія в наш час не є легшою.
|
«Нехай буде воля Твоя як на небі, так і не землі» (Мф. 6:10). На небі досконало виконується воля Отця. Це є зразком для нашого земного життя. В кінцевому рахунку Божа воля завжди буде тріумфувати. Той, хто навчив нас цієї молитви, Сам перебував у ній кожну хвилину життя. Жив спрагою виконання волі Отця. Коли людська природа переживала страх і тривогу, кровавий піт виступав на чоло, Господь молився «Нехай буде не так, як я хочу, але як Ти хочеш» Часто воля Отця може бути для нас дуже важкою до виконання, але ніколи не перекреслюймо її своєю волею. Бог знає, що найкращим чином послужить Його планам. Як батьки виховують, лікують, навчають своїх дітей, хоч інколи дітям важко сьогодні все прийняти і зрозуміти. Наш Бог нічого не робить даремно, Він усім керує згідно своєї волі, і Його задуми ніколи не бувають помилковими.
|
В Україні ідуть останні приготування до Євро 2012. Хтось радіє і пишається цією подією, комусь байдуже, інші підраховують витрати, або прибутки. Включені таймери, країна в очікуванні. Все інше відійшло на другий план. Але…ризикну поділитися думками. Олімпійські ігри у древній Греції проводилися на честь олімпійського Зевса і їхнє повернення так чи інакше повязується з відновленням його культу, а отже- відкидання Христа. В церемонії відкриття ігор багато запозичено із колишніх культів. Гасло в здоровому тілі здоровий дух- звичайний натуралізм і відкидання духовності. З культу олімпійських ігор, спорту виникає культ тіла, поклоніння йому. Сучасний професійний спорт – це величезний бізнес, надприбутки на рекламі, допінг, торгівля і маніпуляції людьми. Спортивні передачі найпопулярніші, а телеканали- найприбутковіші. Це у той час, коли кожна шоста людина у світі голодує.
|
Спекотний літній день в околицях Самарії. Близько обіду. В цю пору мало хто виходить за межі міста. Більшість мешканців Самарії перебували в прохолоді своїх домівок. Одна жінка в найбільшу спеку набирала воду. Не могла робити цього разом з іншими, бо її зневажали через грішне життя, цуралися навідь одноплемінники та родичі. Юдеї із самарянами зовсім не мали стосунків. Цю жінку біля криниці зустрів Ісус. Ситуація не звичайна. Всі обставини були проти того, щоб Ісус розмовляв із нею. Але Ісус, як це часто бувало, поступає «не по правилах» - попросив води. Жінка із здивуванням відповіла: «Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки?» Ісус відповів їй: «Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.» Ісус пропонує їй те,чого шукає серце кожної людини- повноту життя, радість серця, вічність. Дари, які може дати тільки Він. Господь не відкинув жінку, хоча знав її грішне життя. В розмові Христос відкрив їй дві правди- правду про гріховний стан і правду про очікуваного Спасителя, який з нею розмовляє.
|
|
Життя людини є постійною дорогою, а для християнина ця дорога – перехід від земного і дочасного , до небесної вітчизни і вічного життя. Прообразом нашого переходу був вихід ізраїля з єгипетської неволі в землю обіцяну. На цій дорозі Божий народ пережив немло спокус, труднощів, а навідь великих падінь. Та присутність Господа завжди була з народом, особливо в критичних моментах загрози від ворогів.Про одну таку подію можимо прочитати у другій книзі Хронік (2Хр.20:21). Там розповідається, що проти Ізраїля виступила велика кількість ворогів. Сили були дуже нерівні. Тому ізраїльтяни постили і молилися, поки не отримали відповідь від Бога: «Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!» Коли тебе оточують переважаючі сили спокус, обставин, ворогів, Божа відповідь і на сьогодні є «Не бійтеся та не жахайтеся… бо не ваша ця війна, але Божа!»
|
|
|