Головна
Про сайт
Статті блогу
Література
Завантаження
Галерея
Контакти
   

Допоміжні матеріали

Відео Відео
Опитування

Який рівень проповіді у вашій Церкві?

Останні коментарі
  • Христос рождається! Славімо Його! Хочу поділитися своїм роздумом над темою Різдв... Весь коментар...
    21.01.15 12:16
  • З року в рік роздумую над недільним євангелієм "А хто то мій ближній?", в церкві... Весь коментар...
    10.12.14 13:41
  • Подібно як святим Августином, моїм життям колись також керували гордість, честол... Весь коментар...
    15.10.14 13:08
  • «Чи любиш ти Господа?» - просте коротке запитання, відповідь на яке у всіх, ніби... Весь коментар...
    29.07.14 13:53
  • Слава Ісусу Христу! Коли читаю ваші повчання, отче Михайле, як утримати побожніс... Весь коментар...
    22.07.14 12:55
Євангелізаційні спільноти
Місійні терени

Соціальні мережі

ВКонтакті ВКонтакті
facebook facebook

Новини RSS

feed-image Feed Entries

Зараз на сайті

На даний момент 7 гостей на сайті

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні120
mod_vvisit_counterВчора237
mod_vvisit_counterЗа тиждень1101
mod_vvisit_counterМинулого тижня1719
mod_vvisit_counterЗа місяць14700
mod_vvisit_counterМинулого Місяця16152
mod_vvisit_counterРазом576388
20
трав.
2015
Декада місійності - покажіть народам Христа! Друк e-mail
Місія
untitled4Один проповідник сказав:  «Якби Бог дав мені десять життів, я б всі ці життя витратив на те, щоб бути місіонером». Від вознесіння до Пятидесятниці  в  парафіях  УГКЦ проходить декада місійності. Патріарх  Святослав вже вдруге запрошує Церкву, як в Україні, так і на поселеннях, вирушити в духовне паломництво, щоб відродити наші парафії, зробивши їх місійними. Що це означає?
Місія – це можливість Церкви відкрити світу, що Ісус є Богом. Наша Церква, ведена Святим Духом,  поступово усвідомлює і поглиблює місійне служіння. Кілька років тому, місійними вважали терени на схід від Збруча. Сьогодні дякуємо Богу за служіння в країнах Середньої Азії, Африці, Об’єднаних Арабських Еміратах. Декада місійності вчить дивитись на  світ очима Бога: «аж до останнього краю землі».  «І обходив Ісус всі міста та оселі»Мт9.35. Ісус нікого не залишав. Проповідував у Самарії, яку оминали «побожні» фарисеї, розмовляв з блудницями, гостював у злодіїв. «А як бачив людей, змилосердився Він над ними»Мт.9.36.
Яке ваше ставлення до місії? Господь прийшов на землю «шукати та знайти те, що загинуло». Бачення більшості християн дуже обмежене. Нас цікавить нужда  власної  парафії. В кращому випадку -  свого народу, країни. Бог полюбив грішників, Ісус помер за людей у цілому світі!  Чому наш погляд такий обмежено провінційний?
 
02
трав.
2015
Як позбутись хвороби? Неділя розслабленого.. Друк e-mail
Проповіді
46240110Колін Маккалоу, австралійська письменниця писала: «Нікому і ніколи не спробувати чужий біль, у кожного свій». Є різні види болю. Часто можна почути про біль душі, страждання серця, духовну неміч. Не має людини, яку ніколи не боліла голова. Сьогоднішній уривок Євангелії розповідає шлях звільнення від болю.
«А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим». У свято Ісус прибув до Єрусалиму. А була там відома купальня, що зветься Вітезда, в перекладі «Дім милосердя». Багато людей були зцілені у її водах. І був там чоловік. Тридцять вісім років хвороби. Тридцять вісім років очікував допомоги. Надіявся на ангела, що порушував воду, сподівався на чудо, чекав допомоги від людей. Люди приходили і відходили. Сильніші входили першими. Спритніші отримували полегшу. Ніхто не бажав допомогти. Все марно. Майже сорок років без змін. «Задовга надія втомлює серце» Пр.12.13. І от він лежав втомлений, безсилий і забутий всіма. У великому місті, нікому не потрібний, самотній серед гамору людей.
«Я не маю людини». Не було нікого, хто б хотів допомогти. На кожне свято тисячі паломників спішили до Єрусалиму, відвідували храм. Приносили жертви і не помічали того, хто потребував уваги. Побожні одновірці полились за народ, а один з цього народу тридцять вісім років лежав хворий на вулицях міста.Хтось сказав: «Байдужість - це найбільша жорстокість». Біблія завжди осуджує байдужість. «Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, …. спосібне судити думки та наміри серця»(Євр.4:12). Господь застерігає  від затверділого серця: «Коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!»(Матв.5:20)
Останнє оновлення на Субота, 02 травня 2015, 15:33
 
23
квіт.
2015
Перша євангелізація. Неділя жінок - мироносиць. Друк e-mail
Проповіді
untitВоскресіння Господі Ісуса Христа являється основою християнської віри. Розп’яття і смерть захитали  віру учнів. Але на третій день після розп'яття відбулась подія, яка змінили серця учнів.  Воскресіння Христа так зміцнило їхню віру, що вони сміливо ішли на проповідь, страждання і смерть. В цьому була і заслуга жінок – мироносиць, які першими прибули до гробу.
«Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його.  І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули» Мр.16.1-2.
Турбота жінок є добрим прикладом християнської любові. Любов забуває про себе. Вона готова терпіти труднощі, вона не перекладає обов’язки на других. Вони не плакали фальшиво не говорили промов, їхня любов і сум були правдиві. Любов жінок мироносиць не шукала свого. Вони не шукали своєї слави, але їх вшановує весь християнський світ.
Жінки знали, що вхід до могили закритий важким каменем. Знали про римську печатку і воїнів на варті. Але любов не боїться перешкод, любов це крила, які несуть нас до тих, кого любимо.
Недільними ранком жінки запитували одні одних: «Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?  А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий...» Воскресіння Ісуса відбулось до їхнього приходу. Ангел перетворив надгробний камінь на перше місце проповіді Христа Воскреслого!
 
11
квіт.
2015
Пізнай Воскреслого! Друк e-mail
Проповіді
А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.(Iван.21:4).
Вас не дивує дивує, чому учні майже завжди не впізнавали Воскреслого Христа? Марія в саду, двоє учнів по дорозі в Емаус, Фома… бачили, але не впізнали Ісуса. Їм належало навчитися пізнавати Воскреслого Спасителя
Ми теж, як і ці учні Христа, не впізнаємо присутності Господа. Біблія говорить: «Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх…»(Пр.3:6).  Апостоли були не готові, очікувати і бачити Воскреслого завжди і всюди на своїх дорогах. Через те і ми Його не помічаємо на своїх дорогах.
Зустрічі учнів з Воскреслим, вчать пізнавати Господа у звичайних земних справах. Учні не впізнали Його, вони не знали, що той, хто стоїть на березі озера – це Ісус. Вони не знали, Що Він бачив усі їхні старання і працю. «Та ночі тієї нічого вони не вловили»Ів.21.3.  Ні одна рибка не потрапила у їхні сіті. Можливо, вони виконували працю з думкою, що ніхто їх не бачить. Можливо, згадували про Ісуса, як про далекого і недосяжного. А весь цей час Ісус стояв і дивився на них. О, як багато праці, земної і духовної ми виконуємо забуваючи про близькість Ісуса. Думаємо, що зможемо все вирішити без Нього, забуваючи, що Він тут, поряд.
Нехай Пасха перемінить нас, щоб ми вірою бачили Його в наших успіхах і невдачах, в праці земні і духовній.
Учні не знали, що Він турбується про хліб  для них. Вони могли думати,  що Він вище їхніх земних проблем, що турбота про їжу, надто дрібна справа для Нього. Хіба ми так думаємо?
Але Він, воскреслий і прославлений турбується про нас! Його серце так само наповнене Любов’ю, як і тоді, коли Він наситив хлібом голодних у пустині.
 
08
квіт.
2015
Поглянь на Хрест - отримай зцілення! Друк e-mail
Нотатки
untitled1«І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя» Ів.3.14-15.
 Біблійний уривок пригадує вихід Євреїв з Єгипту. Близько двох мільйонів людей вийшли з Єгипту. Вони були не досконалі і часто далекі від Бога.  Але Бог любив їх. Господь вивів їх з Єгипту, щоб через досвід пустині виховувати і освячувати.  Позаду залишався Єгипет, перехід через Червоне море, попереду - обіцяна земля. Бог для них приготував землю, але вони не готові, Бог хоче їх привести, але  вони пригадують життя в Єгипті і нарікають:
«І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа2(Чис.21:5).  Це нагадує нас. Ми ідемо через пустиню гріховного світу. Минуле гріховне життя часто манить назад…  Господь вів свій народ, хоча вони були далекі від досконалості. Він веде свою Церкву через бурі житейського моря до пристані вічності, де все буде нове. Бог виховує свій народ.
Це велика радість - бути  справжнім християнином. Бути християнином не просто. Ціна слідування за Господом - не оглядатись назад, не жаліти за Єгиптом. В дорозі вони почали нарікати на Бога. Небезпека завжди чатує на нас. «Диявол ходить як лев рикаючий…» Але  Бог, який  вів свій народ, веде і нас. Бути християнином не легко, але радісно. Бути християнином - це не тільки відвідувати церкву, раз у місяць сповідатися. Християнство - це стиль життя, щоденна євангелізація. Ми армія, яка веде війну  проти «духів злоби».
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Сторінка 1 з 36
 
 

 

 

Останнє повідомлення: 1 рік, 1 місяць тому
  • madmin : Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа. Фл.3.8

    Лише зареєстровані
    користувачі можуть
    залишати повідомлення